Фонетичні особливості
Існує кілька фонетичних прикмет, за якими можна впізнати тюркізми в українській мові. Одна з них – сингармонизм голосних, тобто повторення одного і того ж гласного звуку в слові. Такими прикладами тюркізмів у російській мові можуть служити слова алмаз, тарган, чавун, черевик, скриня і т. д. Іншою ознакою тюркських запозичень є наявність –ча і –лик на кінці слова: каланча, сарана, парча, ярлик, башлик, шашлик. Часто кінцеве –ча зустрічається в географічних назвах.
Науковий підхід
Історія наукового дослідження тюркізмів у російській мові бере свій початок ще в XVIII столітті. Перше збережене зіставне дослідження датується 1769 роком. Журнал «Поденьшина» в цьому ж році опублікував ряд російських слів, що мають подібність зі словами деяких східних мов. У цьому списку були як вдалі приклади тюркізмів у російській мові (бірюк, кінь, очерет, скриня), так і ті російські слова, що просто співзвучні з тюркськими (скажімо, рос. «щі» і тюркск. «ашчи», що означає «кухар»).
У XIX столітті був проведений ряд досліджень, присвячених питанням впливу різних мов на українську, в тому числі тюркських. Але на жаль, розгляду піддавався досить обмежений мовний матеріал.
Вийшов у 1927 році «Етимологічний словник східних слів в європейських мовах» також не привніс в дослідження питання значного вкладу.
Великий внесок у вивчення тюркізмів був зроблений під час наукової полеміки Ф. Е. Корша та П. М. Мелиоранского з питання тюркських запозичень в тексті “Слова о полку Ігоревім”.
У 1958 р. була опублікована робота М. К. Дмитрієва «Про тюркських елементах російського словника». Це дуже грунтовне і вдале дослідження, в якому автор пропонує кілька глосаріїв, спираючись на ступінь достовірності наукових даних. Так, він виділяє класи тюркізмів:
- походження яких підтверджено достатньою кількістю фактів;
- ті, які вимагають додаткової доказової бази;
- ті, чиє походження вважається тюркським лише в порядку гіпотези.
Можна сказати, що тюркізми в сучасній російській мові ще чекають свого дослідника, який створить всеосяжне монографічний опис запозиченої з східних мов лексики. Слід зазначити, що відсутність точних висновків у питанні тюркських запозичень пояснюється слабкою вивченістю діалектної лексики тюркських мов. У подібних дослідженнях особливо важливо спиратися не тільки на дані словників, які фіксують лише літературна мова, але й на діалекти, так як в них знаходить відображення генетичний зв’язок мов. Саме тому успіх подальших досліджень тюркської лексики у складі російської безпосередньо залежить від розвитку діалектології тюркських мов.
