Починаючи з XVI століття
Наступний пік поповнення словника тюркізмів у російській мові припадає на XVI–XVII століття. Це обумовлено поширенням впливу культури Османської імперії. Його можна відстежити аж до XVIII століття, так як навіть в петровську епоху відбувалися запозичення з тюркських мов (наприклад: фарфор, башка, олівець, вада).
Крім того, після завоювання Сибіру відбувається ще один виток запозичень. Це відноситься більшою мірою до топонімам (Алтай, Єнісей) і місцевим реаліям (бурундук).
Також прикладами тюркізмів, які вчинили перехід в зазначений період, є слова бовдур, ханжа, мазут, горище, артіль, бугор, товмач, комору, кістень, кожух, баштан, каблук, таз, гніт, праска, табун, шаровари, гармидер і багато інших.
Деколи визначити час переходу слова неможливо навіть приблизно. До таких запозичень слід віднести, наприклад, слово “бабай”.
