Рефлексивний звіт: визначення, планування, методика, аналіз проведення уроку, цілі і завдання вчителя

Рефлексивний звіт є одним з найважливіших факторів саморозвитку сучасного вчителя. У педагогічній літературі аналіз навчального заняття розглядається і в цілому, і на окремих етапах.

Рефлексивний звіт по уроку складається на основі спостереження. Воно спрямоване на зіставлення висунутих виховних, освітніх, розвиваючих цілей з досягнутими в рамках проведеного уроку результатами.

Призначення рефлексії

Яка мета подібних дій? Рефлексивний звіт по уроку полягає у виявленні методів і прийомів організації роботи дітей і педагога на навчальному занятті, сприяють підвищенню пізнавального інтересу до предмету. Існує декілька варіантів аналізу уроку: аспектний, короткий, комплексний, повний. Кожен з них передбачає наступні види: психологічний, дидактичний, методичний, виховний, позитивний ефект.

Повний аналіз

Здійснюється він для контролю за якістю навчального та виховного процесу, а також для аналізу технологій, що застосовуються педагогом. Цей вид аналізу включає в себе всі аспекти уроку: змістовий, дидактичний, психологічний. Рефлексивний звіт в цьому випадку дає детальну картину проведеного уроку.

Короткий аналіз

Він передбачає загальну оцінку якості навчального заняття, аналіз його науково-теоретичного рівня, відображає лише основні дидактичні категорії: чи досягнуто мети уроку, вирішені завдання, реалізований чи задуманий план уроку.

У цьому випадку рефлексивний звіт складається так, щоб присутні на навчальному занятті колеги змогли оцінити дотримання структури навчального заняття.

Комплексний аналіз

Він передбачає детальний розгляд у взаємозв’язку і єдності цілей, форм, змісту, методів організації навчального заняття (позаурочного заходу). За своїм характером він схожий з повним аналізом. Рефлексивний звіт з серії послідовних уроків сприяє побудові загальної картини роботи викладача в рамках однієї теми.

Аспектний аналіз

Він пов’язаний з оцінкою однієї з сторін уроку (заняття). Наприклад, розглядається лише виховна діяльність на уроці. У такому разі рефлексивний звіт містить інформацію про застосування конкретного методу (прийому) для досягнення поставленої мети. Наприклад, педагог розповідає про використання на стадії повторення нового матеріалу фронтального опитування.

Види аналізу

Рефлексивні звіти по серії уроків базуються на різних видах аналізу. Дидактичний варіант передбачає проведення аналізу за ключовими дидактичним категоріями:

  • постановка мети;
  • застосування принципів дидактики;
  • логічність побудови навчального матеріалу.

Рефлексивний звіт з російської мови ґрунтується на психологічному аналізі, він передбачає розгляд клімату в ході навчального заняття, а також аналіз взаємовідносин між учнями та вчителем. Виховний аналіз проводять для вивчення ступеня виховного дії заняття на школярів.

Методичний аналіз передбачає розгляд діяльності учнів і вчителя в головних структурних компонентах навчального заняття.

Аналіз організаційного аспекту уроку передбачає вивчення прийомів організації занять, застосування засобів навчання, раціональності їх використання, ведення документації, розумного розподілу часу.

Схема аналізу

Рефлексивний звіт послідовних уроків можна представити узагальненою схемою по структурним частинам і дидактичним категорій. Завдання такого аналізу полягає у з’ясуванні відповідності уроку дидактичним принципам і основним вимогам до навчального та виховного процесу. Крім того, визначається його відповідність програмі з певної навчальної дисципліни, повнота реалізації мети у навичках, уміннях, знаннях школярів.

Рефлексивний звіт вчителя передбачає виявлення рівня пізнавальної активності школярів. А також відповідність застосування методів і самостійної діяльності школярів поставленим цілям і завданням. Оцінюється і вся структура в цілому, єдність виховання і навчання, реалізація індивідуалізації та диференціації, міжпредметних взаємозв’язків, застосування теоретичних знань на практиці. Рефлексивний звіт по уроку самопізнання передбачає виявлення якості актуалізації, успішність виконання школярами самостійної роботи, глибину актуалізації поняття, активізацію навичок. А також повторення обсягу первинних навичок, активність мислення і пам’яті школярів.

Дивіться також:  Поняття про кутової швидкості обертання Землі навколо своєї осі і навколо Сонця

Рефлексивний звіт по уроку самопізнання складно уявити без використання придбаних теоретичних знань і навичок на практиці, а також розгляду тих дій школярів, які були зроблені хлопцями без допомоги педагога.

Педагог уточнює, які недоліки виникли в рамках уроку, при постановці мети, в рамках закріплення нових знань, на завершальній стадії. Він робить дидактичні та методичні висновки перед колегами.

Приклад

Рефлексивний звіт про проходження практики повинен відповідати певним вимогам:

  • Формувати науковий світогляд.
  • Сприяти гармонійному розвитку різних сфер особистості.
  • Формувати вміння працювати і вчитися.
  • Застосовувати проблемне навчання.
  • Мати варіативну частину уроку.
  • Методика організації навчального процесу повинна відповідати специфіці навчального матеріалу.

Класифікація уроків за І. Н. Казанцеву, М. І. Махмутову

Вони пропонували власну класифікацію уроків. По основному варіанту діяльності автори виділяють лекцію-екскурсію, самостійну роботу, киноурок.

З основної дидактичної мети виявляють уроки:

  • отримання нових знань;
  • засвоєння умінь і навичок;
  • використання вмінь і навичок.

Рефлексивний звіт з самопізнання вибудовується за певною структурою. Методична частина передбачає опитування, усний рахунок, бесіду, рішення задач. Крім того, до цього елемента можна віднести пояснення нового матеріалу, демонстрацію дослідів, виконання вправ.

Рефлексивний звіт з самопізнання з дидактичної точки зору передбачає актуалізацію основних умінь і знань, формування нових способів дій і теоретичних понять, використання набутих знань. В рамках самоаналізу педагог порівнює поставлені завдання з отриманими результатами, робить висновок про повноту досягнення мети.

Рефлексивний звіт по практиці передбачає розгляд проведеного заняття з логіко-психологічної точки зору. Педагог аналізує відтворюваність школярами знань, застосування їх в нестандартних ситуаціях, узагальнення, осмислення, систематизацію. Крім того, самоаналіз передбачає оцінку якості висунення гіпотези, її обґрунтованість, перевірку правильності постановки проблеми.

Рефлексивний звіт початкового класу передбачає аналіз умінь постановки і вирішення проблемної ситуації, правильності розгляду поставленої проблеми.

Історичний нарис

Розробником класно-урочної системи став Джон Сил, ректор школи в Цволле. У другій половині чотирнадцятого століття було організовано навчання в початковій школі рідною мовою, він ввів підрозділ на класні колективи, а також розробив порядок переходу з одного класу в інший.

Далі цю систему розвивав Я. Штурм в шістнадцятому столітті. Він був ректором школи у Страсбурзі, спробував розділити учнів на десять класів. Кожен з них функціонував з певною програмою і педагогічними принципами, соблюдаемыми вчителями. Саме з того часу став використовуватися перший рефлексивний звіт. Рефлексія в практиці сприяє виявленню всіх позитивних і негативних елементів проведеного уроку.

Самим яскравим вираженням нових суспільних потреб стала система, що була розроблена Я. А. Коменським. Їм був узагальнений досвід функціонування передових шкіл, розроблена концепція класно-урочної системи навчання.

Саме Коменським було запропоновано розбивання школярів за класами, які мають постійний склад. Він виділив 4 години заняття з викладачем і 4 години на самостійну діяльність.

Дивіться також:  Англійська міра ваги. Переклад фунтів у кілограми, гран в грами, унції грами

Навчальний матеріал розподілявся по конкретних уроків, кожен з них припускав постановку певної мети. Під час уроку педагог пояснював матеріал так, щоб він був сприйнятий дітьми. Поступово класно-урочна система набула основний характер в школах. Її застосування сприяло збільшенню кількості школярів. Але в масовій школі вчителі пояснювали матеріал досить коротко, а основну увагу приділяли індивідуальним опитуванням учнів. Процес засвоєння знань лягав на плечі школярів, здійснювався ними в домашнє час. Заняття будувалися так, що здійснювалося механічне заучування наукових термінів і гіпотез.

Педагоги-новатори вимагали внести суттєві зміни в побудову навчальних занять. Приміром, німецький педагог Ф. А. Дістервег зазначав, що під час уроку необхідно поєднувати керівну функцію вчителя з самостійністю школярів, стимулювати їх постійну розумову діяльність.

Як з’явився рефлексивний аналіз

В російській мові поняття уроку виникло не як педагогічного терміна. Дидактичний сенс урок у вигляді навчальної діяльності набув лише у сімнадцятому столітті, коли стали з’являтися в Москві братські школи. У проекті Академічної університетської гімназії в XVIII столітті в російській педагогіці виникло детальне уявлення про уроці.

З 19-го століття термін «урок» став використовуватися в педагогічній термінології Росії. В проекті передбачалося поділ класів з навчальних предметів та віком. Класи називали «росіянами», «науковими», «латинськими».

Кожен предмет передбачав свою тривалість навчання. Урок тривав 2 години, передбачалося складання річного розкладу уроків. Їх ділили на домашні і шкільні, підрозділяються на приватні і загальні види. Виділялися ранні уроки, де учень старшого віку (аудитор) перевіряв у молодших дітей підготовку до уроку, записував результати. Далі до роботи підключався педагог. Він проводив розминку, налаштовуючи школярів на подальшу діяльність, потім приступав до лекційної частини заняття. Правила, якими у 18-19-му століттях користувалися вчителі, актуальні і в сучасній педагогіці. Саме в той час почали з’являтися перші варіанти самоаналізу вчителями проведених уроків.

Виникли заняття, які були присвячені самостійного читання книг школярами, а також уроки, під час яких педагог розповідав новий матеріал, проводив фронтальну бесіду, користувався наочними засобами.

Творчість К. Д. Ушинського стало наступним етапом у розвитку і вдосконалення освітнього процесу. Педагогічне співтовариство говорило про те, що при формальному відношенні до уроку він може стати варіантом «удушення дитячої допитливості».

Окреме вплинули на розуміння значущості уроку німецькі педагоги. Вони створили перші алгоритми, за якими вчителі аналізували проведені ними заняття.

У перший час радянської влади перед школою було поставлено завдання перебудувати уроки так, щоб у ході їх відбувалося розвиток творчої діяльності і самостійності школярів. Особливе місце в новій системі стали приділяти лабораторних і самостійних робіт.

Педагогіка 30-х років минулого століття характеризувалася конкретними вимогами до кожного етапу уроку. Під час самоаналізу вчителя приділяли увагу кожному елементу, особливий акцент робили на самостійній роботі школярів, а також закріплення набутих умінь і навичок.

Саме в цей період освітяни поєднують виклад нового матеріалу з самостійною діяльністю школярів, застосовують у роботі різні методики навчання. Вони пропонують дітям індивідуальні, групові, колективні завдання.

У середині двадцятого століття методисти-дидакты стали звертати особливу увагу на встановлення фіксованої структури уроку. Подібний підхід знайшов своє відображення в розробці структури комбінованого заняття як основи освітнього процесу. Під час самоаналізу проведеного уроку педагог зазначав тимчасові рамки і специфіку опитування. Вчитель також виділяв відповідність нового матеріалу науковості і логічності викладається предмета. У самоаналізі був присутній блок, який характеризувався закріпленням нового матеріалу, окремо педагог обґрунтовував раціональність вибору обсягу і змісту домашнього завдання.

Дивіться також:  Якісний аналіз - це... Визначення, характеристика якісного аналізу

Позиція С. В. Іванова

Він виділяв в побудові сучасного уроку наступні елементи:

  • підготовка школярів до повноцінного сприйняття нової інформації;
  • перше знайомство з матеріалом;
  • обґрунтування у свідомості дітей понять, їх поступове поглиблення, розширення, засвоєння правил і законів;
  • використання знань у практичній діяльності;
  • вироблення навичок;
  • закріплення знань, умінь, навичок, їх систематизація і узагальнення;
  • контроль і самоконтроль.

Ці елементи є опорою при складанні вчителем самоаналізу проведеного уроку (заняття).

Висновок

Довгий час найпоширенішою була структура комбінованого уроку. Вона вимагала від педагогів чіткого виконання розробленої методистами послідовності дій при організації уроку, складанні самоаналізу проведеного заняття. Це призводило до шаблону, формалізму в роботі педагогів. Саме тому педагогічна теорія і практика потребували пошуку виходу із ситуації. Суттєві зрушення в урочної системи виникли в другій половині минулого століття.

Були створені два напрямки в організації навчальної діяльності, які позначилися на структурі звичайного шкільного уроку. Перший варіант передбачав поелементне засвоєння навчального матеріалу. Його ділили на окремі частини, потім здійснювалася перевірка засвоєння кожної з них. У цьому разі етапи уроку визначалися не дидактичними завданнями, а логічною структурою матеріалу, розглянутого в рамках уроку.

Другий напрямок розвитку уроку пов’язано з діяльністю педагогів Липецької області. Вони поєднали в рамках одного заняття відразу декілька елементів, створивши сучасний проблемний урок.

Серед питань, які знаходяться у центрі уваги педагогів, використовуються ними при проведенні самоаналізу, слід виділити класифікацію і типологію уроків.

Серед основних критеріїв, які враховувалися при оцінці якості діяльності педагога, особлива увага приділялася самостійності школярів, а також застосуванню в рамках навчального заняття сучасних технічних засобів навчання, підбору елементів дослідження, обліку вікових і психологічних особливостей дітей.

Командою педагогів-новаторів під керівництвом В. Т. Огородникова була експериментально доведена можливість використання на старшому ступені навчання нових форм навчального заняття: лекцій, семінарів, дискусій.

Вчителем В. Ф. Шаталовим була введена в практику нова форма навчального процесу, урок відкритих думок. За певний термін дітям пропонувалися проблемні задачі, питання, які важливі для школярів. Подібний підхід вносив складності в самоаналіз педагога, але ця форма роботи сприяла розвитку дітей, формування у них пізнавального інтересу до досліджуваної навчальної дисципліни.

Після впровадження у вітчизняну систему освіти державних стандартів другого покоління рефлексивний аналіз став обов’язковим елементом діяльності не тільки педагога, але і школярів на кожному навчальному занятті. В рамках рефлексії хлопці оцінюють ті навички, вміння, які були сформовані у них за минулий заняття. Проводиться рефлексія на завершальному етапі навчального заняття, для цього педагог використовує готову форму з питаннями або виводить їх на екрані комп’ютера.