Позиція С. В. Іванова
Він виділяв в побудові сучасного уроку наступні елементи:
- підготовка школярів до повноцінного сприйняття нової інформації;
- перше знайомство з матеріалом;
- обґрунтування у свідомості дітей понять, їх поступове поглиблення, розширення, засвоєння правил і законів;
- використання знань у практичній діяльності;
- вироблення навичок;
- закріплення знань, умінь, навичок, їх систематизація і узагальнення;
- контроль і самоконтроль.
Ці елементи є опорою при складанні вчителем самоаналізу проведеного уроку (заняття).
Висновок
Довгий час найпоширенішою була структура комбінованого уроку. Вона вимагала від педагогів чіткого виконання розробленої методистами послідовності дій при організації уроку, складанні самоаналізу проведеного заняття. Це призводило до шаблону, формалізму в роботі педагогів. Саме тому педагогічна теорія і практика потребували пошуку виходу із ситуації. Суттєві зрушення в урочної системи виникли в другій половині минулого століття.
Були створені два напрямки в організації навчальної діяльності, які позначилися на структурі звичайного шкільного уроку. Перший варіант передбачав поелементне засвоєння навчального матеріалу. Його ділили на окремі частини, потім здійснювалася перевірка засвоєння кожної з них. У цьому разі етапи уроку визначалися не дидактичними завданнями, а логічною структурою матеріалу, розглянутого в рамках уроку.
Другий напрямок розвитку уроку пов’язано з діяльністю педагогів Липецької області. Вони поєднали в рамках одного заняття відразу декілька елементів, створивши сучасний проблемний урок.
Серед питань, які знаходяться у центрі уваги педагогів, використовуються ними при проведенні самоаналізу, слід виділити класифікацію і типологію уроків.
Серед основних критеріїв, які враховувалися при оцінці якості діяльності педагога, особлива увага приділялася самостійності школярів, а також застосуванню в рамках навчального заняття сучасних технічних засобів навчання, підбору елементів дослідження, обліку вікових і психологічних особливостей дітей.
Командою педагогів-новаторів під керівництвом В. Т. Огородникова була експериментально доведена можливість використання на старшому ступені навчання нових форм навчального заняття: лекцій, семінарів, дискусій.
Вчителем В. Ф. Шаталовим була введена в практику нова форма навчального процесу, урок відкритих думок. За певний термін дітям пропонувалися проблемні задачі, питання, які важливі для школярів. Подібний підхід вносив складності в самоаналіз педагога, але ця форма роботи сприяла розвитку дітей, формування у них пізнавального інтересу до досліджуваної навчальної дисципліни.
Після впровадження у вітчизняну систему освіти державних стандартів другого покоління рефлексивний аналіз став обов’язковим елементом діяльності не тільки педагога, але і школярів на кожному навчальному занятті. В рамках рефлексії хлопці оцінюють ті навички, вміння, які були сформовані у них за минулий заняття. Проводиться рефлексія на завершальному етапі навчального заняття, для цього педагог використовує готову форму з питаннями або виводить їх на екрані комп’ютера.
