Історичний нарис
Розробником класно-урочної системи став Джон Сил, ректор школи в Цволле. У другій половині чотирнадцятого століття було організовано навчання в початковій школі рідною мовою, він ввів підрозділ на класні колективи, а також розробив порядок переходу з одного класу в інший.
Далі цю систему розвивав Я. Штурм в шістнадцятому столітті. Він був ректором школи у Страсбурзі, спробував розділити учнів на десять класів. Кожен з них функціонував з певною програмою і педагогічними принципами, соблюдаемыми вчителями. Саме з того часу став використовуватися перший рефлексивний звіт. Рефлексія в практиці сприяє виявленню всіх позитивних і негативних елементів проведеного уроку.
Самим яскравим вираженням нових суспільних потреб стала система, що була розроблена Я. А. Коменським. Їм був узагальнений досвід функціонування передових шкіл, розроблена концепція класно-урочної системи навчання.
Саме Коменським було запропоновано розбивання школярів за класами, які мають постійний склад. Він виділив 4 години заняття з викладачем і 4 години на самостійну діяльність.
Навчальний матеріал розподілявся по конкретних уроків, кожен з них припускав постановку певної мети. Під час уроку педагог пояснював матеріал так, щоб він був сприйнятий дітьми. Поступово класно-урочна система набула основний характер в школах. Її застосування сприяло збільшенню кількості школярів. Але в масовій школі вчителі пояснювали матеріал досить коротко, а основну увагу приділяли індивідуальним опитуванням учнів. Процес засвоєння знань лягав на плечі школярів, здійснювався ними в домашнє час. Заняття будувалися так, що здійснювалося механічне заучування наукових термінів і гіпотез.
Педагоги-новатори вимагали внести суттєві зміни в побудову навчальних занять. Приміром, німецький педагог Ф. А. Дістервег зазначав, що під час уроку необхідно поєднувати керівну функцію вчителя з самостійністю школярів, стимулювати їх постійну розумову діяльність.
