Структура і мотиви педагогічної діяльності

В останні роки освітня система зазнає серйозні зміни. Викладачеві необхідно неухильно дотримуватися накази і вимоги Міністерства освіти і науки, відповідати нововведень в системі процесів навчання.

Впровадження нових освітніх програм, додаткова соціальна відповідальність, наявність такого явища, як неоплачувані години, тобто, в цілому, невідповідність рівня заробітної плати і покладеним навантаження, веде до зниження привабливості професії вчителя. Змінюється і система мотивів педагогічної діяльності.

Чим же керуються абітурієнти при виборі серед інших педагогічного вузу, і що мотивує випускників, що отримали диплом викладача, йти працювати в цю сферу?

Мотивація при виборі професії

Розберемося спочатку, з яких причин в цілому людина вибирає професію.

Доктором психологічних наук Е. Климовим, присвятили чимало робіт психології праці, відособлені фактори зовнішньої та внутрішньої мотивації:

Зовнішні фактори:

  • Думка родичів.
  • Орієнтація на приятелів.
  • Рекомендація вчителів.
  • Орієнтація на позицію суспільства.

Внутрішні фактори:

  • Власні очікування.
  • Рівень власних можливостей, їх прояв.
  • Наявність знань і вмінь в якій-небудь діяльності.
  • Схильність до справи.

Розглянемо, якими мотивами керуються бажають проявити себе в педагогічній діяльності.

Вибір викладацької професії і мотивація викладацької діяльності

Безсумнівно, всі ці фактори мають вплив і на вибір професії викладача. Але головними мотивами педагогічної діяльності внаслідок її специфіки, є в першу чергу тяжіння до вчительської справи – прагнення до навчання інших людей, передачу власних знань і досвіду, а в другу — рівень поінформованості і здібностей до тієї чи іншої науки.

При усвідомленому виборі професії в освітній сфері у студента є ясне усвідомлення важливості викладацької роботи як процесу формування особистості учня. При спрямованості до навчання інших людей майбутній випускник більш глибоко опановує предмет, який має намір викладати в подальшому. Серед особистих якостей таких студентів переважають вміння йти на компроміс, рівність у спілкуванні, почуття такту, чіткість мыслеизложения, здатність до аргументації суджень, наявність організаторських здібностей.

«Непедагогічні» мотиваційні фактори

Усвідомлена сукупність мотивів педагогічної діяльності означає, що людина виявляє захоплення і зацікавленість у цій області. Ряд абітурієнтів вступає в педагогічні вузи під впливом геть інших факторів. Наприклад:

  • це єдине місце, куди вдалося пройти по балам ЄДІ;
  • отримання відстрочки від армійської служби;
  • отримання диплому про вищу освіту, спеціальність при цьому не має значення;
  • слідування за однолітками (друзі туди надійшли);
  • місцезнаходження в рідному місті (немає потреби переїжджати в іншу місцевість і проживати в гуртожитку) і т. п.

Характеристика абітурієнтів педагогічних вузів

За мотивами вибору педагогічної спеціальності можна поділити на кілька категорій:

  • спрямовані до підвищення рівня знань по предмету, але необов’язково з метою його подальшого викладання;
  • не мають чіткого мотиву у виборі професії;
  • мають схильність до виховної діяльності з переважанням організаторських якостей;
  • проявляють здібності та інтерес до навчання.
Дивіться також:  Туристська інфраструктура: визначення, створення, формування і розвиток

Мотиви, рушійні студентами в ході навчання

Протягом навчального процесу студенти можуть формувати в собі інші мотиваційні чинники як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.

Внутрішні – це глибоке пізнання предмета, підготовка до безпосередньої вчительської діяльності, формування відповідальності за учнів. Зовнішні – це бажання виділятися за допомогою результативності навчання як серед студентів, так і серед викладацького складу, отримання підвищеної стипендії, диплома з відзнакою. Також можуть з’явитися такі зовнішні негативні мотиви, як страх перед родичами та викладачами у разі невдач в процесі навчання, боязнь бути відрахованим з закладу, залишитися без освіти.

Мотивація викладача практикуючого

При здійсненні викладацької практики після отримання диплома починають формуватися і інші мотиваційні фактори.

До внутрішніх мотивів педагогічної діяльності відносять, насамперед, задоволеність від роботи з учнями. Не меншу роль відіграє і підвищення кваліфікації як спосіб самоствердження особистості.

Серед зовнішніх мотивів педагогічної діяльності мають місце такі, як визнання колег, заняття посади в престижному навчальному закладі, отримання нагород і премій за професіоналізм та успіхи в роботі.

Мотив влади

Автором книги «Діагностика педагогічних здібностей» Н. А. Амінова також виділяється мотив влади, що виникає при взаємодії педагога з учнем. Цей мотив знаходить свій вияв у праві викладача позитивної і негативної оцінки навчання. Серед видів тиску над учнем Амінів виділяє наступні: влада заохочення, покарання, нормативна та інформаційна влада, влада еталона і знавця. Ця потреба домінування проявляється в таких діях, як:

  • контроль соціального оточення;
  • вплив на вчинки інших допомогою наказів, приведення аргументів, угодами;
  • відмінювання оточуючих діяти в одному напрямку з власними потребами і почуттями;
  • стимулювання інших до співпраці;
  • переконання оточення у правильності власних суджень.

Зрозуміло, мотиви влади у взаємовідносинах вчителя і учня спрямовані на користь останнього. За допомогою домінування як одного з інших мотивів професійної педагогічної діяльності викладач передає виучуваного свої знання, навички, досвід.

Соціальна мотивація працівника освіти

Особливу увагу слід приділити мотивів соціально-педагогічної діяльності.

Викладач не має права обійти увагою наявність ознак несприятливої соціальної ситуації у свого підопічного (сліди побоїв, зовнішні ознаки вживання наркотичних засобів або алкоголю, різке зниження успішності, відсутність відвідуваності без вагомих причин тощо). Особлива відповідальність покладається на соціальних педагогів, класних керівників (в школі), кураторів, завідувачів кафедр і відділень (у закладах середньої спеціальної та вищої освіти).

Дивіться також:  Тотальний контроль - це... Визначення поняття, способи організації

Класифікація викладачів по структурі мотиваційних факторів

Задоволеність педагогічною діяльністю безпосередньо залежить від системи її мотивів. Переважання внутрішніх і зовнішніх позитивних і відсутність зовнішніх негативних стимулів – їх оптимальне співвідношення.

Американським психологом Л. Фестингером засноване розподіл викладачів за принципом оцінювання ними результату учня.

До першої категорії відносяться вчителі, які роблять висновок на підставі попередніх його успіхів. Другу категорію складають ті, хто дає оцінку в порівнянні з іншим учнем. Умовно першу групу він визначив як «націлену на розвиток», а другу — на «результативність».

Як російські, так і зарубіжні дослідники в галузі педагогіки і психології переконані в різниці методик, підходів і кінцевих підсумків діяльності викладачів, спрямованих на розвиток і результативність.

Перші підходять до навчання індивідуально, стурбовані насамперед освоєнням предмета і здатні відстежити рівень кожного підопічного. Другим важливий показник загального рівня групи, його значення вище середнього, при цьому не має значення ступінь засвоєння програми кожним окремим учнем.

Таким чином, представники категорії, спрямовані на розвиток, практикують персональний підхід, підлаштовуючи не учня під програму, а програму під учня, що, відповідно, дає більш високі результати в кінцевому підсумку навчання. В протилежність їм, другий тип чітко слід методичного матеріалу, пред’являє однакові вимоги до всієї групи учнів, спрямований строго на результат загальної маси, домагаючись рівня його значення вище середнього. Основним мотиваційним чинником є визнання керівництва і отримання винагороди.

Але в цілому потрібно відзначити, що, враховуючи безліч мотивів професійної педагогічної діяльності, як зовнішніх, так і внутрішніх, не можна заперечувати, що викладач одночасно може бути спричинене як захопленістю своєю справою, так і стурбованістю підвищенням одержуваного заробітку.

Рівні результативності викладацької діяльності

Останньою ланкою в ланцюжку «система мотивації – задоволення педагогічною роботою» є продуктивність цієї нелегкої праці.

Характеристика педагогічної діяльності включає 5 ступенів результативності:

1) Репродуктивна – це мінімальна ступінь, коли педагог доносить ту інформацію, якою володіє сам.

2) Адаптивна – низька ступінь результативності, але має місце пристосованість переданих знань до особливостям учнів.

3) Локально-моделююча – середня ступінь, коли у педагога вироблена стратегія передачі знань.

4) Системно-модулююча знання – висока ступінь продуктивності.

Дивіться також:  Де знаходяться університети Оксфорд і Кембридж? Умови вступу, факультети

5) Системно-моделююча діяльність і поведінка – найвищий ступінь результативності педагогічної діяльності.

Уявлення про структуру діяльності

Будь-яку діяльність, здійснювану людиною, становлять кілька компонентів:

  1. Суб’єкт діяльності – той чи ті, ким вона здійснюється.
  2. Об’єкт діяльності – те, на що вона спрямована.
  3. Мета – те, для чого вона здійснюється.
  4. Мотиви – те, що є причиною здійснення діяльності.
  5. Застосовувані способи, за допомогою чого вона здійснюється.
  6. Підсумок і оцінка діяльності – результат і його аналіз.

При відсутності якого-небудь компонента існування діяльності неможливо.

Склад системи педагогічної праці

Структура діяльності викладача включає в себе ті ж елементи, що і будь-яка інша людська діяльність.

Суб’єкти – це не тільки вчителі, ними також виступають батьки та інші представники оточення, надають педагогічний вплив на об’єкти діяльності.

Об’єкти – учні та студенти, на яких націлена робота педагога, а також ті люди, які беруть участь у педагогічному процесі.

Цілі та мотиви педагогічної діяльності – передача власних знань від суб’єкта до об’єктів, що має для цього спонукальні причини.

Кошти – знання, якими володіє суб’єкт, способи їх передачі об’єкту за допомогою дидактичного і методичного матеріалу.

Підсумок – це результат викладацької діяльності, оцінкою якого є рівень освоєння переданих знань.

Функціональний склад структури викладацької діяльності

Н. Ст. Кузьміної, доктором психологічних наук, розроблена модель діяльності педагога, що складається з функціональних компонентів: гностичного, проектувального, конструктивного, комунікативного та організаторського.

Гностичний елемент структури – це знання, якими володіє педагог, але не тільки по предмету, що викладається, але також і в області комунікаційної взаємозв’язку з учнями.

Проектувальний елемент – це планування своїх дій у навчальному процесі.

Конструктивний відбір необхідного методичного й дидактичного матеріалу, побудова плану навчання.

Комунікативний елемент – побудова взаємин між учителем і учнями.

Організаторський – здатності педагога налагодити в процесі навчання як свою діяльність, так і групи учнів.

Незалежно від функціонального або поетапного виділення компонентів, структура і мотиви педагогічної діяльності тісно пов’язані між собою.

Висновки

Ми розглянули мотиви вибору педагогічної діяльності. Безсумнівно, ця робота має творчий початок. Займатися цим соціально значущим працею повинні люди, які свідомо зробили вибір на користь професії викладача. За ним повинні в обов’язковому порядку стояти внутрішні мотиви, такі як яскраво виражене бажання і потребу навчати інших людей знанням, накопиченим в собі, і глибокі пізнання у викладеному предметі.