Миротворчі ініціативи ООН
Бої прийняли затяжний характер, тривали протягом усього наступного року і ввійшли в історію під назвою Першої індо-пакистанської війни. Кінець їй було покладено лише завдяки ініціативі ООН, взяла з 1 січня 1949 року під свій контроль всю територію військових дій. Через півроку зусиллями дипломатів була встановлена демаркаційна лінія (лінія припинення вогню), яка розділила бунтівний Кашмір на дві частини, одна з яких була віддана під контроль Індії, а інша – Пакистану. Кожна зі сторін отримала територію площею майже 77,5 тис. км2. Для контролю за виконанням прийнятих рішень в обох регіонах були створені Місії військових спостерігачів.
В цей же період на засіданнях ООН двічі приймала резолюції про негайне виведення військ і проведення плебісциту – акта вільного волевиявлення громадян на основі загального таємного голосування. Після цього представники Індії і Пакистану повинні були сісти за стіл переговорів і спільними зусиллями виробити угоду про Кашмирском конфлікті.
Однак розумна і надзвичайно гуманна ініціатива представників світової спільноти не отримала належного відгуку. Ніхто з учасників зіткнень не побажав виводити свої війська під тим приводом, що майже половина спірної території окупована протилежною стороною. У результаті переговори так і не почалися, що значною мірою погіршило ситуацію в регіоні, населення якого безмірно страждало від політичного хаосу, занепаду економіки і розгулу злочинності.
