Кашмірський конфлікт: учасники, причини, хід подій

Війна не принесла нікому перемоги

Кінець чергового етапу ескалації конфлікту в Кашмірі був покладений активними діями з боку ООН. На її засіданні, яке відбулося 22 вересня 1965 року, була прийнята резолюція, що закликає обидві сторони негайно припинити кровопролиття, і лише через добу всі військові дії були зупинені.

У січні наступного року в Ташкенті за ініціативою уряду Радянського Союзу відбулася зустріч дипломатичних представників двох ворогуючих держав, на якій була прийнята спільна декларація, яка підводила риску під черговим етапом Кашмірського конфлікту. Заключний документ зустрічі, що увійшов в історію як «Ташкентська декларація», скріпили своїми підписами голови урядів Індії і Пакистану – Лал Бахадур Шастрі (фото наведено вище) і Айюб Хан.

Ця друга за рахунком індо-пакистанська війна завершилася, так і не принісши відчутних результатів жодній зі сторін. Проте в кожної з них державна пропаганда намагалася створити у громадян ілюзію досягнутих успіхів. Досить сказати, що в Пакистані до цього часу день закінчення тієї війни – 23 вересня – відзначається як свято перемоги над загарбниками. Приблизно так само, але вже на свою користь трактують підсумки Кашмірського конфлікту 1965 року в Індії.

На тлі цих вельми суперечливих тверджень не підлягає сумніву лише той факт, що даний збройний конфлікт практично не мав відношення до Холодної війни. З усією очевидністю встановлено, що і Радянський Союз, і Америка дотримувалися нейтралітету, а країни НАТО встановили жорстке ембарго на постачання ворогуючим державам озброєння. Цим спалахнула в 1965 році на території Кашміру конфлікт разюче відрізняється від усіх інших збройних протистоянь епохи Холодної війни.

Дивіться також:  Головні міста Стародавнього Риму: назви, історія