Основні розділи
В нинішніх умовах розвитку соціальної педагогіки виділяють кілька підходів до вивчення принципів і змісту дисципліни. Предмет даної наукової області представлений результатами глибоких досліджень у системі соціальної діяльності. Концепція, запропонована Мардахаевым в книзі «Соціальна педагогіка», допомогла визначити першочергові напрямки у вивченні дисципліни і розділити її на відповідні розділи.
У першій частині увага приділяється предмету, завдань і змісту наукової галузі, її ключовим принципам. Тут же автор виділив і обґрунтував особливості дисципліни, сформулював найбільш значущі вимоги. До питань соціально-педагогічного процесу вчений підійшов грунтовно, звернувшись до розробок колег. Так, наприклад, результати робіт П. Ф. Каптерева, якого вважають основоположником педагогічної психології в Росії, знайшли своє відображення в підручнику Мардахаева.
Соціальна педагогіка, на думку автора, не втрачає своєї значущості, оскільки є цілісним нерозподільним явищем. Умовно він поділяє дисципліну на внутрішню і зовнішню частини. Вивчення основних процесів цієї науки сприяє більш глибокому усвідомленню студентами сутності самої діяльності соцпрацівника, її складових і принципів реалізації.
Завдяки другого розділу книги читач має можливість познайомитися з аспектами формування людини як особистості в соціально-педагогічній площині. Ця частина підручника відкриває секрети механізму становлення індивідуума. У другому розділі більш детально описуються психоемоційні особливості розвитку особистості в соціумі. Людині, що планує пов’язати своє життя з професією соціального працівника, особливо важливо усвідомити поетапність соціального становлення особистості, зрозуміти сутність адаптації і реабілітації людини, що опинилася в складній ситуації.
Третій розділ присвячений вивченню причин, за якими криються соціальні відхилення, способи їх запобігання та подолання. Подібні питання розкриваються через призму сприйняття світу дитиною, через вивчення дитячої субкультури» і глибоке усвідомлення унікальності соціокультурної сфери неповнолітніх, які є клієнтами соціального працівника. Такі діти та підлітки опиняються у важкій життєвій ситуації і потребують допомоги держави, відстоюванні їх прав та інтересів.
Завершальний розділ «Соціальної педагогіки» Ст. Л. Мардахаева допомагає отримати уявлення про реальну середовищі соціального формування людини. Тут автор наводить лише кілька фундаментальних елементів з тих, які впливають на розвиток особистості найістотнішим чином. До таких відносять сім’ю і сімейні стосунки, спілкування з однолітками, зовнішнє інформаційне поле, взаємодія з державними інститутами охорони здоров’я, освіти, культури, спорту і т. д.
Мардахаев оцінює сім’ю як соціокультурне середовище, ґрунт для плекання особистості і духовного розвитку кожної людини. Саме в родині відбуваються процеси, які створюють сприятливі умови для адаптації людини до суспільства. Якщо соцпрацівник зможе врахувати роль цих явищ, йому вдасться краще розуміти суть процесів, що відбуваються всередині сім’ї, вчасно визначати помилки у вихованні дітей і нездатність дорослих самостійно заповнювати прогалини, які виникають у відносинах між батьками і дітьми.
У соціально-педагогічному комплексі принципово важливим елементом виступає вулиця. Більшою чи меншою мірою вона є середовищем виховання дитини, початковою одиницею у формуванні категорії «вуличні діти». Спілкування з однолітками поза домом зазначається в книзі Мардахаева про педагогіки як незамінна складова, що надає значний вплив на формується особистість. У підручнику також приділяється увага проблемам розвитку безпритульних дітей, позбавлених батьківського нагляду і піклування, нюансам роботи з ними. В даній темі автор нерідко звертається до праць С. Т. Шацького, досліджував контакт фахівців з дітьми та підлітками за місцем проживання.
