Читати сюжет казки Кисіль
Зварили в родині одного разу чудовий кисіль. Всім він, без винятків, по смаку припав. Їли його і діти, і дорослі, відзначаючи смак і м’якість. Наказано було куховарці щодня до столу подавати кисіль. Їли самі, пригощали гостей і перехожих на вулиці, щоб і ті змогли насолодитися смаком. Радів і сам кисіль тому, що всім він подобається.
Минув час, кисіль став набридати господарям, мабуть вони переситилися. В моду увійшли інші страви – всякі желе. А кисіль, раптом став усім осоружний, м’якість набридла, смак став не той.
Вирішили господарі виїхати в інші краї – погуляти, а кисіль наказано було віддати свиням. Так і вчинили. Адже все одно кому є кисіль. Нехай і свині скуштують це блюдо. Раділи свині, несподіваного частування з панського столу, та продовжували плямкати. Все їм було мало, просили ще підлити. Але рано чи пізно, все має властивість закінчуватися. Все до останнього з’їли свині, навіть залишки, що відшукали по кутах.
Повернулися господарі. Невдалою стала для них поїздка в інші місця – спустили свої гроші, вирішили знову кисіль є і сидіти вдома. Сіли за стіл, але нічого вже немає. Запаси вичерпані, їсти нічого. Скарги – марні, а чим далі харчуватися – невідомо. Недозволено бути такими марнотратними, коли їжа в надлишку. Важливо і про майбутнє подумати.
Сатирик намагається дати оцінку новим хижакам, які після реформ, як свині – не можуть наситити себе.
