Відмінності від інших
Порівняно з людьми, які цінують належність чи досягнення, люди з високими показниками волі до влади, як правило, більш підковані у спорах, більш наполегливі у групових дискусіях і, швидше за все, відчувають розчарування, коли відчувають себе безсилими або не контролюють ситуацію. Вони з більшою ймовірністю будуть шукати або утримувати ту позицію, в якій вони мають можливість контролювати дії інших.
Глобальний контекст
Дослідження Макклелэнда показали, що у 86 % населення домінує одна, дві або всі три типи мотивації. Його подальші дослідження, опубліковані в статті Harvard Business Review за 1977 рік «Влада — це великий мотиватор», показали, що ті, хто займав керівні посади, володіли високою потребою у владі і низькою потребою в приналежності. Його дослідження також показали, що люди з високою потребою в досягненнях будуть краще працювати, якщо їм надавати проекти, в яких вони зможуть домогтися успіху самотужки. Хоча люди із сильною потребою в досягненнях можуть бути успішними менеджерами нижньої ланки, їх зазвичай відсікають від можливості досягнення вищих управлінських посад. Психолог також виявив, що люди з високою потребою в приналежності можуть бути не найкращими топ-менеджерами, але при цьому роблять великі успіхи в якості рядових працівників. Якщо говорити коротко, теорія Девіда Макклелланда показала, яким чином індивідуальні відмінності в мотивації впливають на виробництво і діяльність будь-якого трудового колективу.
