Педагогічна техніка як основа педагогічної майстерності
Сьогодні вкрай найбільш затребувані здатності вчителя до рефлексії, емпатії, умінню якісно організувати педагогічну комунікацію у системі “вчитель-учень”, а також ряду креативних навичок. Все це визначає інноваційну культуру вчителя.
У кожного педагога професійні здібності конструюються і розвиваються по-різному. Динаміка та інтенсивність їх нормування є найважливішими характеристиками як структурних компонентів педагогічної майстерності. Аналіз процесу становлення і розвитку здібностей можна виявити не у кожного педагога. Пов’язано це з наявністю знань і досягненням певного рівня розвитку професійної придатності та педагогічної спрямованості особистості вчителя.
Особливе місце в конструюванні майстерності вчителя займає педагогічна техніка. Макаренко був переконаний, що проблема технологізації освітнього процесу є однією з найважливіших в даний час. Суть проблеми він бачив у тому, що педагогічні теорії обмежуються регламентацією загальних положень і принципів, а перехід до техніки надано творчості і винахідливості кожного окремого працівника. Техніку знаменитий педагог розглядав як керуванням мімікою і емоційним станом, а також всім організмом в цілому. Макаренко говорив про важливість вчительського артистизму і володіння технікою мовлення.
Більш точне і конкретне визначення надав Юрій Петрович Азаров. В його уявленні техніка-це сукупність прийомів і засобів, з допомогою яких майстер-вихователь може досягти виховного результату. Технікою називають складову частину майстерності. Майстерність ж проявляється в поведінці педагога, в тому, як він володіє своїм голосом, як проявляє радість, гнів, довіра, сумнів і інші звичні емоції, що обумовлюють формування основ педагогічної майстерності. Самоосвіта тут відіграє значну роль: контролювати свої психічні процеси людина може лише самостійно.
Шоцкий і Гримоть у навчальному посібнику “Педагогічний професіоналізм” міркують про техніку як сукупності навичок, що дозволяють вчителя виражати себе як особистість – то є більш творчо, яскраво і глибоко. Вченими були виділені групи основ педагогічної майстерності:
- Навички, пов’язані з організацією себе і свого організму (пантоміміка і міміка, мова і вчительський такт).
- Сукупність умінь і навичок, що впливають на особистість та розкривають технологічну бік освітнього процесу (організаційні, дидактичні, комунікативні, конструктивні та інші елементи, а також колективне творче справа, відповідний стиль спілкування тощо).
У педагогіці очевидні нерозривну єдність і взаємозв’язок усіх представлених комплексів умінь і навичок в рамках педагогічної техніки. Шкільний працівник, який прагне оволодіти відповідним майстерністю, повинен втілювати це єдність у власній професійній діяльності та побудові основ педагогічної майстерності. Дисципліна, та дотримання етики тут відіграють особливу роль. Про цих двох явищах буде розказано далі.
