Професійна придатність педагога
Належний ступінь педагогічного професіоналізму може формуватися і отримувати свій розвиток тільки на основі професійної придатності вчителя. Говорячи про професіоналізм, ми маємо на увазі придатність до службової діяльності як щось звичайне, само собою зрозуміле. Між тим, це один з найважливіших елементів учительської майстерності – своєрідна база для подальшої діяльності педагога.
Необхідно виділити деякі властивості профпридатності як однієї з основ педагогічної майстерності. Перше властивість – це наявність так званих задатків. Так називають придбані з народження психічні та фізичні якості людини, що обумовлюють його здатність до здійснення того чи іншого виду діяльності. Задатки дають підстави для реалізації професійної придатності людини. Згідно Сластенину, задатками повинно бути обумовлено своєрідність природних характеристик педагога.
Оволодіння професією педагога, безумовно, вимагає певних задатків. Відомо, що вчителем може стати далеко не кожен чоловік. Важливим є не стільки прижиттєве формування основ педагогічної майстерності, скільки наявність окремих рис характеру і властивостей особистості. Втім, це лише один з аспектів.
Психологами була розроблена сукупність задатків, які є основою педагогічної майстерності. По-перше, це загальне фізичне здоров’я. Педагог повинен стійко переносити різного роду психічні і фізичні навантаження. Центральна нервова система педагогічного працівника повинна ставитися до сильного типу. По-друге, вчитель не повинен мати сильних захворювань та фізичних вад, пов’язаних зі сприйняттям або органами мовлення. Зір, нюх, тактильні відчуття, слух – все це повинно бути у відносній нормі.
Не варто забувати про ще один найважливіший завдаток, займає особливе місце в системі професійної придатності. Мова йде про зовнішньому чарівності педагога, його харизму і доброзичливості. Працівник навчального закладу повинен мати суворим, але добрим норовом, розважливістю, критичністю, здатністю до грамотного оцінювання ситуації та іншими важливими якостями.
Природно, формування основ педагогічної майстерності не обмежується одними лише задатками і елементами професійної придатності. Іваном Федоровичем Харламовим була розроблена концепція, згідно з якою придатність до тієї чи іншої службі повинна обумовлюватися не тільки задатками, але і розглядом окремих протипоказань. Основи та сутність педагогічної майстерності не допускають наявність таких якостей, як аморальність, байдужість до дітей, недостатній інтелектуальний розвиток, слабодухість, запальність і багато іншого.
Переважання якихось задатків важливіше – інтелектуальних або психічних? Більшість педагогів твердять про певної гармонії між цими двома групами, дотриманні балансу. Специфічне думку висловив лише Антон Семенович Макаренко: діти здатні пробачити педагогам слабодухість, надмірну сухість і навіть запальність, але ніколи не пробачать поганого розуміння своєї справи. Будь-яка дитина понад усе цінує вчителя його професіоналізм, ясну думку і глибоке знання предмета.
Протилежну думку висловив Костянтин Дмитрович Ушинський. Він стверджував, що не можна називати педагогом того, хто у своїй діяльності віддає пріоритет навчальної діяльності. Учитель – це ще і вихователь. Основи педагогічної майстерності повинні включати в себе як просвітницькі, так і виховні елементи. Для дотримання балансу між двома цими сферами необхідно грамотне застосування професійних знань і формування особливої методики їх застосування.
