Ще до появи писемності, з найдавніших часів, завдяки економічним, політичним, просвітницьким та побутовим мовним контактам в російську мову входили запозичені слова. Запозичатися можуть як слова цілком, так і основи, і окремі морфеми.
Запозичення
Немає ні однієї мови на землі, в якому словниковий склад обмежувався б тільки своїми споконвічними словами. Відсоток “не своїх” слів у різні історичні періоди буває різним мовами. Тюркізми, як і будь-які інші запозичення, переходили в мову з різною інтенсивністю, вплив на цей процес впливають як власне лінгвістичні, так і екстралінгвістичні фактори. До останніх належать політичні, культурні, технологічні, економічні і побутові.
За даними, зібраними на основі різноманітних критеріїв, в сучасній російській мові міститься від 10 до 35 % запозиченої лексики. Всю таку лексику можна розділити на дві великі групи:
- Слов’янські (родинні) запозичення.
- Неслов’янські (іншомовні) запозичення.
Слова-тюркізми відносяться до другої групи. Запозичення можуть входити в активний або пасивний словниковий склад мови. Часом слово з іншої мови може витісняти з основного словникового фонду споконвічне слово. Наприклад, взяте з татарського слово «кінь», яке витіснило слово «кінь», що стало в російській літературній мові експресивно забарвленим.
У випадках, коли слово позначає нову реалію і не має аналогів в приймаючій мовою, доля запозичення безпосередньо пов’язана з долею позначуваного предмета або явища. Колись надзвичайно затребуване слово тюркського походження “опанча” сьогодні є историзмом. Перехід з активного лексичного запасу в пасивний є цілком природним і закономірним і обумовлюється історичним розвитком суспільства і мови.
Переходячи з мови-джерела запозичення можуть як пройти асиміляцію (різного характеру), так і залишитися в положенні экзотизмов (національних назв) і варваризмов (найменш освоєний вид запозичень).
Тематичні групи, в які входять запозичення, вельми різноманітні, але все ж таки простежується певна тенденція, наприклад, греко-латинськими запозиченнями багата політична і філософська термінологія, а переходи з німецького поповнили адміністративну, технічну та військову сферу. Тюркізми в українській мові також мають певну тематичну спільність, властиву більшості запозичень. В більшості своїй такі слова позначають поняття, пов’язані побуті. Це можна вважати їх семантичної відмінною рисою.
