V
Чубуков і Наталія Степанівна.
Чубуков. До біса! (Ходить в хвилюванні.)
Наталія Степанівна. Який негідник? Ось і вір після цього добрим сусідам!
Чубуков. Мерзотник! Опудало горохове!
Наталія Степанівна. Урод такий! Присвоїв собі чужу землю, та ще сміє сваритися.
Чубуков. І ця потвора, ця, от саме, куряча сліпота ще насмілюється робити пропозицію та інше! А? Пропозиція!
Наталія Степанівна. Яка пропозиція?
Чубуков. Як же! Приїжджав за тим, щоб зробити тобі пропозицію.
Наталія Степанівна. Пропозицію? Мені? Чому ж ти раніше мені цього не сказав?
Чубуков. І у фрак тому вбрався! Сосиска отака! Сморчок!
Наталія Степанівна. Мені? Пропозицію? Ах! (Падає в крісло і стогне.) Повернути його! Повернути! Ах! Повернути!
Чубуков. Кого повернути?
Наталія Степанівна. Швидше, швидше! Погано! Повернути! (Істерика.)
Чубуков. Що таке? Що тобі? (Хапає себе за голову.) Нещасний я чоловік! Застрелюся! Повішуся! Замучили!
Наталія Степанівна. Вмираю! Повернути!
Чубуков. Тьху! Зараз. Не ридай! (Тікає.)
Наталія Степанівна (одна, стогне). Що ми наробили! Повернути! Повернути!
Чубуков (вбігає). Зараз прийде і інше, чорт його візьми! Уф! Кажи сама з ним, а я, от саме, не бажаю…
Наталія Степанівна (стогне). Повернути!
Чубуков (кричить). Йде він, тобі кажуть. О, що за комісія, творець, бути дорослої доньки батьком! Зарежусь! Обов’язково зарежусь! Вилаяли людини, осрамили, вигнали, а все це ти… ти!
Наталія Степанівна. Ні, ти!
Чубуков. Я ж винен, ось саме!
У дверях показується Ломів.
Ну, розмовляй сама з ним! (Іде.)
