Значення комунікацій в організаційному процесі
Сучасний відрізок розвитку комунікативних процесів дозволяє оцінити це явище як продукт, обумовлений потребами суспільного виробництва. Такі традиційні фактори, як праця, земля і капітал, будуть діяти тільки за умови ефективного використання обміну даних і процедури спілкування.
Під комунікацією розуміється система передачі інформації і відповідної реакції. Це обмін знаннями, інтелектуальною власністю, різного роду інформацією і т. д. Процедура спеціалізації управлінської комунікативної діяльності виділяється в особливий вид професійної служби, метою якої є ефективне формування і грамотне розвиток всіх видів організаційного капіталу. Досягти вказаної мети можна лише з допомогою застосування спеціальних технологій, інструментів, методів та механізмів передачі інформації.
Відомо, що без комунікації не існує спілкування, а без спілкування не може йти мови про існування якої-небудь групи. Таким чином, комунікації являють собою визначальна умова для розвитку групи і її життєдіяльності.
Всі комунікації можна поділити на дві групи: формальні і неформальні. Перша група включає в себе елементи запропонованого типу, тобто ті, які мають місце в процесі управління. Неформальні ж типи комунікації мають меншу питому вагу. Вони виникають спонтанно і найчастіше не обговорюються. При цьому кожен працівник знає про факт їх існування.
Менеджер чи інший керівник повинен добре оволодіти засобами комунікації. В його обов’язки входить правильне використання отриманих інструментів в процесі спілкування, подолання бар’єрів та перешкод.
Організаційне поведінка комунікації полягає в передачі інформації керівникам, а рішення – виконавцям. Без комунікативних процесів неможливо побудова організації, так само як і забезпечення координації людської діяльності.
Таким чином, процедура передачі інформації допомагає у всьому: вона дозволяє забезпечити зв’язок між конкретною організацією і зовнішнім середовищем, організувати взаємодію всіх функцій управління і узгодженість прийнятих рішень.
