Виняток твердого знака
Твердий знак в кінці слова та в середині в давнину читався як «о» або «а». Така мовна ситуація збереглася, наприклад, в сучасній болгарській мові. Назва країни пишеться «България», а читається, як «Болгарія» (за аналогією: «съд» відповідає «суд», «ъглъ» – кут, «път» – шлях і так далі). Звук цей російською зустрічався повсюдно і завжди писався на кінці слів після твердої приголосної. Але в старослов’янській слово не могло закінчуватися приголосним звуком, тому на кінці додавали твердий знак (ъ), який вважався гласною.
Це завдавало чимало клопоту при друку. «Ъ» писався в дореволюційній літературі не в рядок, а в півтори, але не читався. У романі-епопеї «Війна і мир» Льва Толстого, що налічує 2080 сторінок набірного тексту, зустрічалося 115 тисяч літер «комерсант». Якщо всі тверді знаки, безглуздо розкидані по сторінках твору, зібрати разом і надрукувати поспіль наприкінці останнього тому, то це зайняло б сімдесят з гаком сторінок.
Але книги видаються адже не в одиничному екземплярі. Тільки одне видання «Війни і мир», налічує три тисячі примірників, – це двісті десять тисяч сторінок, зайнятих літерою «ъ». З такої кількості сторінок можна було б створити двісті десять книг по тисячі сторінок кожна. Для порівняння: збірка оповідань П. Бажова «Малахітова шкатулка» займає менше сторінок, «Таємничий острів» Ж. Верна — 780.
Твердий знак в кінці слова — це не економно і нерозумно. Але в ті часи відмова від використання літери «ъ» багатьма (особливо прихильниками монархії) сприймався як відмова від культурної традиції, пов’язаної з православ’ям. Зруйнувалася і система відкритого складу, яка раніше панувала без винятків, а після цього стали можливі й інші приклади відмови від складової системи.
Що стосується розділового твердого знака (буква «ять»), то він допускався, але коли м’якість і поступовість реформи мови були відкинуті. Революційно налаштовані матроси почали роз’їжджати по друкарням і вилучати заборонені декретом літери. Так, фактично з «законною» розділової функції твердий знак теж не можна було використовувати. Його почали замінювати апострофом. Ця заміна не входила в початковий проект реформи, але помилково стала сприйматися, як її частина.
