Як народжувалася радянська орфографія?
Так, у двадцятому столітті на розвиток літературної мови знову почали активно впливати громадські та державні діячі. Стає зрозуміло, що орфографічна реформа 1918 року готувалася і обговорювалася задовго до її практичної реалізації. Багато плани Петра I не знайшли реалізації, що і говорити про філологічних ідеях, накопичених за період з кінця сімнадцятого по початок двадцятого століття. Більшовицькі лінгвісти не почали розробляти проект реформи мови відразу після Жовтневої революції, а скористалися готовим проектом, підготовленим Академією наук у 1912 році.
На необхідність спрощення мови звернув увагу останній російський імператор Микола II. Вже в 1904 році при Академії наук була створена комісія під керівництвом Філіпа Фортунатова — одного з найбільш значних дореволюційних лінгвістів, засновника московської лінгвістичної школи. Головою став А. Шахматов. Нарада, що пройшла в 1911 р. при Академії, в загальному вигляді схвалив попередній проект. Комісії доручили детально розробити основні частини реформи.
Реформа була повністю готова до 1912 році. З російської мови планувалося прибрати велику кількість орфографічних правил: на кінці дієслів і іменників більше не потрібно було писати м’який знак, взагалі искоренялся з листа твердий і так далі. У магазинах з’явилися перші видання з новими правилами, але основна мета — ліквідація тотальної безграмотності населення — не була досягнута. Спочатку адже царська Академія керувалася не політичними ідеями (викоріненням спадщини минулих часів, наприклад), а прагненням спростити навчання грамоті для малоосвічених людей.
Потім тимчасовий уряд зайнявся реформою орфографії російської мови. Коротко кажучи, нічого нового в цьому аспекті не придумали. Дорадча робота стосувалася багатьох питань — були заплановані реформи місцевого самоврядування, аграрні, досить заплутана схема реорганізації вищої освіти — але в інститутах завжди панувало вільнодумство, необхідне нової влади, тому просвіті приділили багато уваги. На практиці справа обмежилася схваленням «царської» реформи — проекту 1912 року.
