Подальші плани: латинський алфавіт
Більшовики не планували зупинятись на досягнутому. В очікуванні світової революції пропонувалося ввести латинське лист на офіційному рівні. Тоді часто говорили, що в кирилиці занадто багато літер, а латинський алфавіт складається всього з двадцяти шести. Це економить кошти при друкарському наборі. Ті, хто виступав за збереження кирилиці, відразу ж зараховувалися до противників радянської влади.
В 1925 році в Баку був створений спеціальний комітет, який займався розповсюдженням латинського письма в СРСР. Гасла тих років чітко відображають прагнення влади: «Латиниця — лист Жовтня». Багато зусиль доклав до популяризації латиниці фахівець з мов Кавказу Н. Яковлєв. Сьогодні про нього ніхто не пам’ятає, але раніше голови комісії називали «великим латинизатором» і «технографическим комісаром».
У 1930-му, через рік після того, як Яковлєв очолив комісію по розробці латинського письма при Главнауке СРСР, були представлені три проекти. Ці алфавіти згодилися Адольфа Гітлера у 1942 році для пропаганди на окупованих територіях, коли в його прихильники записався талановитий вчений Н. Поппе. Однак до тридцятих років старання латинизаторов оцінив тільки вже відомий нарком А. Луначарський. У своїй статті «До латинізації російського алфавіту», надрукованій в «Червоній газеті» в 1930-му, він згадав, що сам Володимир Ленін мріяв про ті часи, коли всі російські люди будуть писати латинськими літерами. До речі, крім самого Луначарського ніхто за Леніним таких думок не помічав.
