Декрет наркома Луначарського А.
Міносвіти підтримало реформу і оголосив про те, що вже з нового навчального року всі школи повинні перейти на нові правила. Основною метою було полегшення засвоєння російської грамоти широкими масами, тобто вельми розумне намір. Реформа російської орфографії 1918 року була обов’язковою лише для початкових ступенів школи, стосовно всіх інших не допускалося переучування. Для всіх учнів і надходять залишалися в силі тільки ті вимоги, які були спільними для нової і старої орфографії, помилками вважалися порушення цих правил.
Декретом за підписом народного комісара по освіті Луначарського А. визначався офіційний орган друку РНК — «Газет Тимчасового Робочого і Селянського Уряду», який повинен був виходити за новими правилами правопису. Але інша періодика на території, контрольованій радянською владою, продовжувала друкуватися на дореволюційному мовою. Наприклад, офіційне видання ВЦВК «Известия» тільки відмовилося від використання твердого знака, в тому числі розділового. Букву замінювали апострофом, що йшло врозріз з новими вимогами. Так друкувалася і партійна «Правда».
Зміна російської орфографії, остаточно офіційно оформлене декретом від 15 жовтня 1918 року, опублікованій в «Известиях», кілька затягувалося. Урядові газети перейшли на нове написання тільки з 19 жовтня того ж року, в заголовку — лише після 25 числа того ж місяця. Реформа не тільки змінила ряд правил російського правопису, але й стала чудовим приводом ідеологічного розмежування. З моменту дії декрету відмова від використання нової мови став ознакою неприйняття нової влади. В період війни, наприклад, нова орфографія категорично не використовувалася на територіях білих.
