Орфоепічні московсько-пітерських відмінності
Для початку потрібно розібратися з красивим терміном «орфоепія». Це правила, які прийшли в літературну мову з усного мовлення. Московсько-пітерська різниця полягає в основному в орфоепії, це помірні орфоепічні розбіжності. Найчастіше розрізняються наголоси у словах. Вимова теж різне.
У лінгвістичних ресурсах багато описів особливого вимови закінчень слів або ненаголошених складів, за якими можна визначити корінних петербуржців або москвичів старшого покоління. Швидше за все, ці особливості стерлися і не мають ходіння серед жителів двох міст. Та й це супроводжується застереженнями, що «чоринький» замість «чорненького» або «суду» замість «сюди» можна почути лише чуйним професійним вухом у мовленні старших поколінь, якщо дуже пощастить.
Не дуже російська буква «е»
Інша справа з буквою «е», яка виявилася головною учасницею цікавого соціологічного явища. Звична роль цієї не дуже руської букви – стояти в запозичених словах, всякого роду англицизмах і германизмах. Вживання в усному мовленні літери «е» робило цю промову більш «іноземної», що означало у свій час високий статус і столичний шик.
Старі петербуржці любили похизуватися «крэмом» або «фанэрой» замість крему і фанери по-російськи. Тут вони були абсолютними лідерами.
Одним з чудових властивостей російської мови є його здатність до швидкої русифікації іноземних слів. Тому, як тільки консервативні москвичі освоювалися з «піонери» і «рэльсами», русифікація перекроювала сучасна вимова на піонерів, рейки, шинелі, музеї та ін. «Е» у вимові стало говорити не про підвищення, а про старомодності.
